Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 910/18208/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаКрижова С.В. - довіреність від 26.05.2014відповідачаХодило П.В. - довіреність від 12.01.2015розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність" на постановувід 25.02.2015 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/18208/14 господарського суду м. Києва за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння"пророзірвання договору

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.04.2015 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І., касаційна скарга прийнята до розгляду.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/732 від 12.05.2015 р. у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Волковицької Н.О., розгляд касаційної скарги здійснювався у складі колегії суддів головуючий - Дроботова Т.Б., судді: Алєєва І.В., Рогач Л.І., затвердженому рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України від 16.04.2015 №2, про що повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 р. СТОВ "Співдружність" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Сонячне насіння" про розірвання договору № К-14032014-1 поставки кукурудзи від 14.03.2014 р., з урахуванням всіх змін і доповнень, внесених до нього додатковими угодами від 17.03.2014 р. та від 30.04.2014 р., посилаючись на приписи статей 612, 651 Цивільного кодексу України та статті 220 Господарського кодексу України, вказуючи на порушення відповідачем істотних умов договору щодо прострочення свого зобов'язання по поверненню зерна та отриманню товару на умовах договорів EXW, внаслідок чого позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, у тому числі отримати у власність кошти, що складають ціну зерна у строк, вказаний у договорах та продати зерно за ринковою ціною.

ТОВ "Сонячне насіння" у відзиві на позовну заяву просило у задоволенні позову відмовити повністю з огляду на безпідставність та необґрунтованість доводів позивача.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.10.2014 р. (суддя Полякова К.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності вимог позивача, встановивши відсутність істотного порушення відповідачем умов договору та відсутність підстав для його розірвання відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України.

За апеляційною скаргою СТОВ "Співдружність" Київський апеляційний господарський суд (судді: Кропивна Л.В., Руденко М.А., Чорна Л.В.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.02.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Крім того, приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що покупець, який не звернувся для отримання на склад постачальника сільськогосподарської продукції, не може бути змушений до цього, оскільки вважається, що він в односторонньому порядку відмовився від договору, на підставі частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України.

СТОВ "Співдружність" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 23.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2015 р. у даній справі змінити, вилучивши із мотивувальної частини судових рішень посилання на неналежну якість поставленого зерна та на вимоги статті 678 Цивільного кодексу України.

Скаржник вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 34, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України та статті 678 Цивільного кодексу України, залишивши поза увагою, що якість зерна взагалі не була предметом доказування чи предметом спору у даній справі про розірвання договору внаслідок порушення умов договору щодо не вивезення зерна у визначені договором строки, а питання щодо якості зерна розглянуто в межах справи № 911/2274/14.

Крім того, на думку заявника касаційної скарги, залишивши поза увагою обставини щодо якості зерна, встановлені у справі № 911/2274/14, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 678 Цивільного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 14.03.2014 р. між ТОВ "Сонячне насіння" (покупець) та СТОВ (постачальник) був укладений Договір № К-14032014-1 поставки кукурудзи, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити у строк до 20.03.2014 р. на умовах ЕХW (Зерновий склад - СТОВ "Співдружність", місцезнаходження - вул. Поповича, 41-А, смт. Рокитне, Рокитнянський р-н, Київська обл.), згідно з Інкотермс 2010 кукурудзу врожаю 2013 року (зерно) у фізичний вазі кількістю 2000 тон +/- 5 % по ціні 1750 грн. за одну тону, загальною вартістю 3 500 000,00 грн. (а.с.29).

Згідно розділу 3 спірного договору якість зерна, що поставляється Позивачем Відповідачу за вказаним договором повинна відповідати вимогам ДСТУ 4525:2006 "Кукурудза. Технічні умови", затвердженому і введеному у дію наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 березня 2008 року № 101.

Крім того, якість зерна, що поставлялась позивачем відповідачу повинна підтверджуватись складською квитанцією, що видаватиметься СТОВ "Співдружність" як зерновим складом.

На виконання умов Договору Позивач 17.03.2014 поставив зерно у кількості 2000 тон вартістю 3 500 000,00 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 583 333,33 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 121 від 17.03.2014, податковою накладною № 26 від 17.03.2014, актом № 7 приймання-передавання зерна від 17.03.2014, а також складською квитанцією на зерно № 69 від 17.03.2014 року (а.с. 32, 33, 34, 60).

У свою чергу, покупець відповідно до спірного договору та рахунку-фактури № 119 від 17.03.2014 перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в сумі 3 500 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 18 від 19.03.2014 (а.с.61, 62).

У подальшому, під час підготовки до відвантаження Зерна встановлено, що вказане зерно всупереч пункту 3.1. Договору не відповідає якісним показникам, встановленим ДСТУ 4525:2006 "Кукурудза. Технічні умови", а саме Зерно мало різкий, не властивий кукурудзі запах, що унеможливлювало його будь-яке використання за призначенням.

Судами першої та апеляційної інстанції також було встановлено, що 30.04.2014 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до спірного Договору, відповідно до якої сторони підтвердили, що Постачальником була здійснена поставка Покупцю Зерна в фізичній вазі у кількості 2000 тон з показниками якості, що не відповідають умовам Договору.

За умовами додаткової угоди, позивач зобов'язався в строк до 08 травня 2014 року повернути відповідачу сплачені ним грошові кошти за неякісне зерно у сумі 3 387 230,00 грн., в тому числі ПДВ 564 538,53 грн., шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача. Відповідно покупець після повернення постачальником грошових коштів у розмірі та у строк, зазначені у пункті 1.1 додаткової угоди до договору, здійснює повернення позивачу поставленого останнім зерна в фізичний вазі кількістю 1935,560 тон (+/- 5 (плюс/мінус п'ять) відсотків за вибором відповідача з фактичними показниками по якості, що існують на дату повернення, а позивач зобов'язується прийняти від відповідача зерно у зазначеній кількості на зерновому складі позивача, що знаходиться за адресою: 09600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Поповича, буд. 41, корпус А. Також, позивач взяв на себе зобов'язання всіляко сприяти відповідачу у здійсненні документального оформлення повернення зерна, що передбачене пунктом 1.2 додаткової угоди до спірного Договору.

На виконання вимог вказаної додаткової угоди СТОВ "Співдружність" здійснило повернення сплачених відповідачем безготівкових коштів на розрахунковий рахунок відповідача частинами - 08.05.2014 року та 15.05.2014 року, а ТОВ "Сонячне насіння" повернуло постачальнику (позивачу) зерно у фізичний вазі кількістю 1935,560 тонн (+/- 5 (плюс/мінус п'ять) відсотків, що підтверджується накладними на повернення позивачу Зерна № 1 від 16.05.2014, актами № 1 приймання-передавання від 16.05.2014 р., а також актом звірки надходження та повернення товару від 16.05.2014 року (а.с. 36, 37, 38, 65, 66).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога СТОВ "Співдружність" про розірвання договору № К-14032014-1 поставки кукурудзи від 14.03.2014 р., з урахуванням всіх змін і доповнень, внесених до нього додатковими угодами від 17.03.2014 р. та від 30.04.2014 р на підставі приписів статей 612, 651 Цивільного кодексу України, у зв'язку з порушення відповідачем істотних умов договору.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, зробленому виходячи з встановлених обставин справи у їх сукупності, щодо відсутності підстав за якими приписами статті 651 Цивільного кодексу України передбачена можливість розірвання договору у разі його істотного порушення.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення та постанову у даній справі такими, що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, з мотивів викладених у цій постанові, а доводи скаржника колегія суддів не приймає до уваги, вважає їх такими, що не відповідають встановленим обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, викладеними судами під час розгляду справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вимогою касаційної скарги є вилучення із мотивувальної частини судових рішень посилання на неналежну якість поставленого зерна та на вимоги статті 678 Цивільного кодексу України, при цьому заявник не вказує будь - яких конкретних абзаців, речень, слів, які він вважає за необхідне виключити, що в свою чергу унеможливлює розгляд цих питань виходячи з того, що зміст оскаржуваних судових рішень не містить встановлених обставин, чи оцінки доказів, щодо якості товару поставленого за спірним договором.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. у справі № 910/18208/14 та рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач